Індійські свята дивовижні своїми обрядами. І практично жодне священнодійство не обходиться без присутності в ньому містичної рослини – куркуми, яка відома нам переважно як спеція. Індійці вважають, що яскравий жовто-оранжевий колір, цілющі та містичні властивості куркуми позбавляють неприємностей, очищають, дають достаток та процвітання, приносять удачу.

За кілька днів до весілля індійська наречена обов'язково проходить обряд очищення. Її тіло натирають маззю на основі куркуми, після чого одягають у старий одяг і забороняють покидати будинок до самого весілля. Вважається, що куркума готує дівчину до нового життя, позбавляє дитячих звичок, ще й надає тілу більше краси. Також коріння куркуми носять вагітні - ця рослина оберігає жінку, оберігаючи її від викидня.

У Європі куркума стала відомою лише у середні віки, хоча історія її дуже давня. В Індії її називають халді і підносять як «царицю спецій», але вона ще й цариця серед лікувальних рослин. Наприкінці I століття з Індії куркуму завезли до Стародавньої Греції, де вона була гідно оцінена і названа «жовтим імбиром». Через кілька сотень років куркуму дізнався Китай, де вона припала до смаку і зайняла почесне місце не тільки в кулінарії, а й у медицині. У Китаї почали вирощувати куркуму, і саме там вивели її найкращі сорти. У Європі куркума не набула такого широкого поширення, як ваніль та гвоздика. Винятком є Англія, де досі куркума входить до складу багатьох традиційних англійських страв. У XVI-XVII століттях у Європі куркуму називали «terra merita», що означає «гідна земля». Тільки в середині XVIII століття вона набула свою нинішню назву – куркума. У Середній Азії її називають зарчава, без якої неможливо уявити національний плов із бараниною, який так і називається «зарчава плов».

Батьківщина куркуми – Південно-Східна Індія. Це єдине місце, де вона зустрічається у дикому вигляді. В даний час куркуму вирощують у країнах із субтропічним кліматом, на висоті 2000 метрів над рівнем моря: у Камбоджі, Шрі-Ланці, Індонезії, Китаї, Японії, на Філіппінах, островах Мадагаскар, Реюньйон, Гаїті, у багатьох країнах Південної Азії.

Ця багаторічна рослина сімейства імбирних, висотою близько метра, на вигляд злегка нагадує очерет, але з дуже красивими квітами різного кольору, залежно від сорту - від біло-рожевого до червоного або фіолетового. Іноді квіти куркуми можна побачити у дорогих екзотичних букетах і навіть одомашнені – у горщиках на підвіконнях.

Найціннішими в куркумі є коріння-клубні, з яких виготовляють порошок жовтого кольору, який нам відомий як прянощі. Приготування такого порошку досить складний процес. Коріння викопують, очищають від бруду, потім відварюють, потім висушують, очищають від шкірки. Для споживання їх розтирають у найтоншу пудру.

Куркума має пряний вишуканий аромат. Смак слабопалкий, гіркуватий, в'яжучий, тому додавати її потрібно в невеликій дозі. Куркума чудово поєднується з іншими прянощами, тому входить до складу багатьох пряних сумішей. Підходить до багатьох овочевих, м'ясних страв, додається в супи, солодкі та молочні страви, випічку. Без куркуми немислиме жодна рисова страва в країнах Індійського океану. Традиційною ця пряність вважається в Англії, де її додають до всіх яєчних та м'ясних страв та до соусів. В інших європейських країнах куркуму застосовують у кондитерському виробництві як натуральний золотисто-жовтий барвник для лікерів, маринадів, олії, сирів, при виробництві гірчиці. Крім кольору, запаху та смаку, куркума надає продуктам свіжості, збільшуючи термін їх зберігання.

У середні віки куркума використовувалася не тільки в кулінарії, але й для фарбування матерії, металів та дерева у золотистий колір. До пасти з куркуми додавали лимонний сік, домагаючись червоного відтінку, яким можна було фарбувати тканини з бавовни, шовку, вовни, проте ця фарба не була настільки міцною, на сонці вона мала властивість вигоряти.

З лікувальною метою куркуму вживають у вигляді порошку, додаючи в дієтичні страви, як основну спецію, а також у вигляді настою, відвару. Додавання куркуми до їжі сприяє виробленню жовчі та шлункового соку, є засобом, що підвищує апетит. Куркума є прекрасним загальнозміцнюючим засобом, натуральним антисептиком та протизапальним засобом для тих, хто ослаблений хронічними захворюваннями чи хворий. Молоко з прокип'яченим у ньому корінням куркуми з цукром є популярним напоєм при лікуванні застуди. Куркума допомагає перетравлювати протеїн, тому чудово поєднується з молоком. Також цей напій надає омолоджуючий ефект на шкіру та покращує колір обличчя.

Застосовувати куркуму рекомендується при багатьох захворюваннях травної системи, кровоносної, дихальної. Суміш топленої олії та пудри куркуми допомагає при кашлі. Просте вдихання диму паленої куркуми при деяких запальних процесах верхніх дихальних шляхів спричиняє рясне виділення слизу і приносить миттєве полегшення. Використовують куркуму та при хворобах шкіри у вигляді мазей, присипок, припарок. Але існують і протипоказання застосування куркуми при гепатитах, не рекомендується використовувати її при вагітності, особливо обережними у застосуванні куркуми потрібно бути людям з високою піттою.

У вченні аюрведи йдеться про те, що куркума випромінює початкову божественну материнську енергію і дарує процвітання, благотворно впливає на тонкі канали тіла та чакри. Куркума благотворно впливає на розтягування зв'язок, тому вона така популярна у людей, які практикують хатха-йогу та спортсменів, яким необхідна гнучкість суглобів.

Куркума використовується не тільки в давній індійській та китайській медицині, але її ретельно вивчають та застосовують у сучасній медицині. До складу кореневища куркуми входить важлива речовина – куркумін – це натуральна поліфенольна сполука. Минулого року групою вчених із Канади, США та Англії було проведено цікаве дослідження впливу куркуміну на стан клітин серця при тяжкому захворюванні – патологічній гіпертрофії. У ході проведеного дослідження було виявлено дивовижний факт: куркумін не лише запобігає розвитку гіпертрофії міокарда, а й відновлює нормальний стан клітин серця після їх ураження. Таким чином, вченими було встановлено, що куркумін здатний не лише захищати міокард від надзвичайно небезпечної патологічної гіпертрофії, а й відновлює функціональний стан клітин серця. Це важливе відкриття дозволило розробляти нові терапевтичні методи та напрямки у кардіології.

Пропонуємо приготувати апетитну та корисну страву «Золотий рис».

Для приготування потрібно:

1 склянка рису бажано сорту Басматі, або інша з довгими зернами;

2,5 склянки холодної чистої води;

дрібка солі;

1/3 чайної ложки порошку куркуми;

2 столові ложки топленого масла;

дрібно порізане листя свіжої петрушки.

Спосіб приготування:

Промити та просушити рис. У невеликій каструльці дати воді закипіти, додавши сіль та куркуму. В іншій каструлі нагріти олію та обсмажити в ній рис протягом двох хвилин. Поступово до рису додавати воду з куркумою. Зменшити вогонь і довести до готовності, поки рис стане м'яким і не википить вся вода. До столу подавати зі свіжою петрушкою та овочами.

Смачного!