Практикує йогу – епізодично під керівництвом тренера з 1975 року, постійно самостійно – з 1978 року. З 1980 по 1984 рік нелегально використовував елементи йогівських технік у тренерській роботі з пірнальниками. До 1986 викладав йогу підпільно. На даний момент – один із провідних фахівців світу в галузі розробки сучасних методик викладання йоги та психотронних тренувальних технологій. За освітою – інженер-звукотехнік (Кафедра систем обробки та реєстрації інформації Київського політехнічного інституту, випуск 1984 року). До 1989 року працював інженером, спочатку за основною спеціальністю на виробництві пристроїв реєстрації інформації, потім розробником пристроїв для вимірювання характеристик підводного світлового поля в системі Академії Наук УРСР. Паралельно підпільно викладав йогу для вузького кола спортсменів-дайверів та деяких посвячених осіб. З 1987 року на запрошення керівництва київського кооперативу «Форма» (нині Українська Національна Федерація ушу) почав викладати йогу відкрито. 1988 року пройшов курс факультету підвищення кваліфікації керівних фізкультурних працівників та тренерів при Київському державному інституті фізичної культури та спорту (нинішній Національний Університет фізичної культури України). Це був перший курс, спеціально проведений Державним Комітетом у справах фізкультури та спорту Української РСР для того, щоб легалізувати тренерську діяльність низки фахівців зі східних єдиноборств та йоги, які до того моменту працювали у Радянському Союзі на нелегальному становищі. З 1989 року повністю перейшов на легальну викладацьку роботу у галузі йоги, йогатерапії, сучасних психотронних тренувальних технологій. У 1989-1990 роках керував відділенням йогатерапії медичного центру Авіценна під час корпорації «Медекол» (Київ).
А. В. Сідерський – автор психоделічного бестселера «Третє відкриття Сили», трьох спеціальних книг та численних статей з теорії та практики йоги, автор перекладів робіт Карлоса Кастанеди «Окрема реальність», «Подорож до Ікстлана», «Вогонь зсередини», «Чайка Джонатан Лівінгстон» Річарда Баха, деяких робіт Мантака Чіа, Шрі Свамі Шиваванди, «Хатха йога прадіпікі» Сватмарами. На основі аналізу впливу властивостей різнокольорових плоских геометричних об'єктів на енергоінформаційний контент простору розробив протягом 1990-2003 років специфічний напрямок психотехнологічного впливу - психотронне мистецтво (псіарт). У 2003-2006 брав участь у великих мистецьких виставках у Лондоні, Цюріху, Женеві, Нью-Йорку. У 2004-2007 пройшли персональні виставки в Лондоні (Gallery in the Cork Street), Нью-Йорку (Amsterdam Whitney Gallery), Москві (зал Московської Федерації йоги на Можайському шосе). Наразі у Москві експонується персональна виставка у галереї Олени Врублевської. Створив кілька десятків «цільових» психотронних робіт для модуляції інформаційного контенту офісних, тренувальних та житлових просторів. Усі роботи – у приватних колекціях та галереях (Україна, Росія, Великобританія, США, Швейцарія).
     Внаслідок майже 30-річного досвіду практики йоги та 20-річної роботи над удосконаленням методик її викладання розробив системний підхід до викладання йоги, оптимізований для умов сучасного соціуму – методична система Yoga23 (Y23). Пройшов усі етапи, які проходив кожен кваліфікований викладач йоги – від вивчення класики до інтуїтивно-потокового методу практики та викладання. І пішов далі – туди, куди ще ніхто з викладачів не заглядав – до області відкриття основних принципів йоги на новому витку спіралі людського знання про пристрій Миру. В основі системи Yoga23 (Y23) – філософський базис теорії фізичного вакууму, теорії торсійного поля, лінгвістичної генетики, наукової космоенергетики та теорії інформації.