Чому ми бачимо сни, і що при цьому відбувається в нашому мозку ніхто не знає напевно. У науковому світі існує кілька теорій про природу виникнення сновидінь, але жодна з них не має переконливих доказів. Тож у що ж вірити?

У принципі, всі наукові теорії зводяться до трьох основних. Перша: сни – це пригнічені у дитинстві страхи та емоції; друга: нічні бачення – це сортування мозком всіх подій, що сталися протягом дня. І третя (найсучасніша): сни – це випадкові мозкові імпульси, які зовсім не залежать від зовнішніх факторів і подразників.

Історія науки про сна

Серед перших, хто висунув наукову теорію сновидінь, був Зигмунд Фрейд. У трактаті «Тлумачення сновидінь» він говорив: сни – це приховані та пригнічені бажання (частіше сексуального характеру). Мозок виконує функцію цензора і не дає можливості виплеснутись бажанням, які сама людина вважає аморальними. Але в період сну дія цензури слабшає, і крамольні (тобто витіснені у сферу несвідомого) потяги проникають у свідомість, змінивши свій вигляд. Ось ці замасковані, зашифровані несвідомі образи, які стали свідомості як символів і метафор, і є, на думку Фрейда, нашими сновидіннями. Звідси випливало головне завдання – розгадати замасковані бажання, метафорично виражені у сновидіннях.

Учень Зигмунда Фрейда, засновник аналітичної психології Карл Юнг, пішов далі у своїх висновках. Він не погодився з Фрейдом у тому, що сновидіння – це шифр, що кодує заборонені імпульси статевого потягу, а заявив, що роль сновидінь – знімати емоційну напругу, яка виникає у людини в реальному житті, розвивати психічні функції та розширювати спектр можливостей свідомості та усвідомлення. У центрі вчення Юнга стоїть ідея про архетипи - моделі, які управляють несвідомим. Джерелом сновидінь, на думку Юнга, варто вважати життєвий досвід людини і «сигнали колективного порядку»: досвід, накопичений поколіннями предків і сучасників, які живуть у тому середовищі. Тлумачити ці образи можна, знаючи значення, що їх породили.

Сміття на вході – сміття на виході

У 1973 році гарвардські психіатри Аллан Хобсон і Роберт Маккарлі провели дослідження і дійшли висновку, що сни – це низка електричних імпульсів усередині мозку. Мільярди нервових клітин та нейронів передають один одному електричні імпульси, які й трансформуються у випадкові образи під час сну.

Їхня гіпотеза, яку вони назвали «активація та синтез», зводиться до того, що під час сну мозок «осмислює» і обробляє все те, що переживав і «бачив» протягом дня. Згідно з Хобсоном і Маккарлі, зображення – це «побічний ефект» мозкової діяльності. «Сни лише безглуздий, випадковий акомпанемент автономної електричної активності сплячої центральної нервової системи», – заявили вчені в науковій роботі, опублікованій 1978 року в «Американському журналі психіатрії». Теорія про «активацію та синтез» повністю заперечує те, що сновидіння є якоюсь цінністю або, принаймні, мають хоч мінімальне значення. Застосовуючи комп'ютерну термінологію, вчені називають візуальні образи «сміття на вході – сміття на виході». «Сни схожі на ляпку Роршаха. Це двозначні явища, які терапевт може інтерпретувати будь-яким способом. Справа не у значенні снів, а в інтерпретаторі», – сказав Хобсон в одному з інтерв'ю.

Подібне трактування сновидінь викликало величезну критику, адже науковий світ сходився на думці про нерозривний зв'язок станів сну та неспання через думку. До того ж, якщо теорія Хобсона і Маккарлі вірна, то сни мали б хаотично змінювати один одного щохвилини, а всім відомо, що іноді сновидіння мають зв'язковий сюжет, «сконструйований» дуже витончено. Це підтверджує той факт, що в генерації снів беруть участь більш складні механізми, ніж електричні імпульси.

Проте, нещодавно теорія Хобсона та Маккарлі отримала нове підтвердження. Дослідники з Університету Карнегі-Меллона встановили, що 80% усіх снів – набір абсолютно випадкових подій, місць та ситуацій, які не мають жодного відношення до сплячого. Але люди схильні розцінювати сни як добрий чи поганий знак найближчими днями. Вчені стверджують, що зв'язок між сновидінням та подіями найближчих днів виникає лише в уявленні самої людини, а ніяк не в реальному житті.

Сновидіння як вправи для мозку?

У статті, опублікованій у журналі Nature Reviews Neuroscience, Аллан Хобсон писав, що причина, через яку люди забувають більшість снів, полягає в тому, що сновидіння – лише розминка для мозку. Як тілу потрібні фізичні навантаження, так мозку необхідні сновидіння, щоб залишатися у формі. Сюжет сну не відіграє ролі, головне йде процес зарядки для мозку.

Однак однозначної відповіді немає. У науковому світі точаться суперечки щодо природи та ролі сновидінь. Вченим ще доведеться пояснити, яку роль відіграють сни у нашому житті. А поки що можна свято вірити в усі добрі, світлі та солодкі сни, бачачи в них радісну ознаку, і не звертати жодної уваги на будь-який нічний кошмар – адже це лише випадкові електричні імпульси клітин головного мозку.

Джерело: rz.com